Види хмар та що вони розповідають про погоду

Хмари — це найдоступніший прогноз, який завжди з нами. Не потрібні ані прилади, ані застосунки: досить підняти голову й придивитися до неба. За формою, висотою й кольором хмар люди навчилися передбачати погоду задовго до появи метеостанцій. І хоча сучасні моделі точніші, вміння читати небо досі виручає рибалок, туристів і всіх, хто опинився далеко від зв'язку.

Основи класифікації заклав британський аптекар Люк Говард ще на початку XIX століття. Він запропонував латинські назви, якими користуються дотепер: cumulus (купчаста), stratus (шарувата), cirrus (пір'їста) і nimbus (дощова). Комбінуючи ці корені, метеорологи описують десятки різновидів. Якщо хочете зіставити побачене з офіційним прогнозом, можна швидко дізнатися погоду на сайті meteo.ua і перевірити, чи збігаються ваші спостереження з розрахунками синоптиків.

Хмари верхнього ярусу

Найвище, на висоті від шести до тринадцяти кілометрів, ширяють пір'їсті хмари — цирруси. Вони складаються з крижаних кристаликів, бо там панує сильний мороз. Виглядають як тонкі білі пасма, наче хтось мазнув пензлем по небу. Самі по собі вони не приносять опадів, але їхня поява часто попереджає: за добу-дві погода може зіпсуватися, адже цирруси нерідко йдуть попереду теплого атмосферного фронту.

До цього ж ярусу належать перисто-шаруваті хмари, які утворюють суцільну білувату пелену. Крізь неї добре видно сонце чи місяць, а навколо світила іноді зʼявляється світле кільце — гало. Якщо небо поступово затягується такою пеленою і гало розширюється, це доволі надійна ознака наближення дощу або снігу.

Є ще перисто-купчасті хмари — дрібні білі баранці, що вкривають небо брижами, схожими на риболуску. У народі таке небо влучно називають «баранцевим». Воно теж часто передвіщає зміну погоди на гірше, особливо якщо баранці швидко густішають. Усі хмари верхнього ярусу обʼєднує спільна риса: самі вони не мочать землю, зате слугують раннім попередженням про фронт, що наближається. Тому досвідчений спостерігач звертає увагу насамперед на високі хмари — вони кажуть про майбутнє.

Хмари середнього і нижнього ярусів

Нижче, на висотах від двох до шести кілометрів, пливуть високо-купчасті хмари — сірувато-білі «баранці», що вкривають небо хвилями чи рядами. Вони самі рідко дають опади, проте в теплу пору року їхня поява зранку може віщувати грозу до вечора. Поруч тримаються високо-шаруваті хмари — сіра одноманітна завіса, крізь яку сонце просвічує тьмяно, ніби крізь матове скло. Це вже майже певна ознака затяжного обкладного дощу.

У нижньому ярусі найпомітніші кілька типів, які варто розрізняти:

• Шаруваті (stratus). Низька сіра ковдра, що часто зливається з туманом. Дають мжичку або дрібний сніг, але не зливу.
• Шарувато-купчасті. Грудкуваті сірі маси з просвітами. Погода під ними зазвичай суха або з незначними опадами.
• Шарувато-дощові (nimbostratus). Темна безформна товща, з якої годинами ллє рівний дощ чи сипле сніг.

Купчасті хмари й провісники негоди

Окрема історія — купчасті хмари гарної погоди. Це ті самі пухнасті «вати» з плоскою основою й округлими вершинами, які так люблять малювати діти. Поки вони невеликі й розрізнені, небо спокійне. Але якщо протягом дня вони ростуть угору, темнішають і перетворюються на потужні вежі — це вже купчасто-дощові хмари, кузні гроз. З них виривається злива, град, блискавки й шквалистий вітер.

Розпізнати грозову хмару можна за характерною вершиною у формі ковадла: піднявшись до межі тропосфери, вона розпливається вбік, бо вище піднятися вже не може. Побачивши таку вершину, варто подбати про укриття — гроза, найімовірніше, вже близько. Особливо швидко такі хмари ростуть спекотного літнього дня, коли розігріте біля землі повітря стрімко здіймається вгору.

Корисно памʼятати кілька простих народних прикмет, які, попри вік, мають цілком наукове підґрунтя. Високі рідкісні пірʼїсті хмари на тлі синього неба зазвичай віщують хорошу погоду на найближчу добу. Небо, що поволі затягується суцільною сірою пеленою від горизонту, майже напевно принесе затяжний дощ. А от дрібні купчасті хмаринки, що надвечір розсіюються, — добрий знак: ніч і наступний ранок будуть ясними. Ці правила не замінять прогнозу, але добре його доповнюють.

Варто згадати й про висоту, на якій тримаються різні хмари, адже саме вона багато в чому визначає їхній характер. Верхній ярус — це холодні крижані пасма на висоті понад шість кілометрів. Середній ярус населяють водяні та мішані хмари на висотах від двох до шести кілометрів. А нижній, до двох кілометрів, — це важкі сірі маси, що найчастіше й дають опади. Купчасто-дощові хмари унікальні тим, що пронизують усі три яруси одразу, від низької основи до крижаної вершини. Знаючи цю просту «поверховість» неба, значно легше зорієнтуватися в тому, що саме пливе над головою.

Спостерігати за хмарами — заняття не лише корисне, а й захопливе. Небо змінюється щогодини, і навчившись відрізняти безневинні «баранці» від грізного ковадла, ви почнете відчувати погоду інтуїтивно. Звісно, для точного прогнозу краще довіритися супутникам і моделям, та коли поруч немає нічого, крім неба над головою, старі добрі хмари підкажуть, чи брати з собою парасольку. Досить кількох тижнів уважних спостережень — і ви почнете помічати закономірності, які раніше проходили повз увагу.