Кабіна для КрАЗ-250: 15 років пошуків і кооперації з ГАЗ, ЗІЛ та ВАЗ

До кінця 70-х кременчуцькі вантажівки використовували кабіну, успадковану від Ярославського автозаводу. Вона була дерев'яною і вже наприкінці 60-х не відповідала вимогам до ергономіки робочого місця водія. Спроби пристосувати кабіни від Уралу та ЗІЛу у 1961 і 1964 роках виявилися невдалими, тому завод розпочав власну розробку.

За словами колишнього начальника бюро кабін конструкторсько-експериментального відділу КрАЗа Євгена Ширшонкова, процес створення металевої кабіни був складним через консервативність виробництва та постійний тиск планових показників. Оскільки власних дизайнерів на заводі не було, до роботи залучили фахівців НАМІ, які скоригували форму каркаса й капота, зробивши її більш округлою. Квадратні крила пояснювалися тогочасною модою на автомобілі з гострими кутами.

Головною проблемою стала відсутність інструментальної бази для виготовлення великогабаритних штампів. За розпорядженням міністерства основне штампове оснащення виготовив ГАЗ, комплект штампів на капот — ЗІЛ, витяжний штамп для верхньої панелі капота — підприємство з Тольятті, а штамп на підсилювач — із Запоріжжя. Для створення штампів були потрібні майстер-моделі з точністю поверхні 0,015 мм, які на КрАЗі не вміли робити. Досвід переймали на ГАЗі, куди привезли алюмінієві плази для розробки поверхонь.

Під час технологічної перевірки у Центральній техлабораторії збирання моделювали процес виготовлення деталей та їх з'єднання у зварювальних кондукторах. Це дозволило перевірити доступність для зварювання та внести зміни до конструкції ще до початку серійного виробництва. На ЗІЛі відштампували 50 комплектів деталей оперення та дверей. Втручання військових змусило відмовитися від панорамного скла — заміну скла при пошкодженні вважали проблематичною.

Нова кабіна вперше з'явилася на КрАЗ-250 і була створена з урахуванням правил ЄЕК ООН та рекомендацій РЕВ. Вона забезпечувала кращу оглядовість завдяки збільшеній площі скління та сферичним дзеркалам. Рівень шуму вдалося знизити з 91 до 88 децибел. Опалення працювало від двох відцентрових вентиляторів, які подавали гаряче повітря на вітрове та бічне скло, що при морозі до -35°C гарантувало водієві видимість.

Закладений запас міцності за більшістю параметрів дозволив кабіні КрАЗ-250 навіть через 20 років відповідати вимогам стандарту ОСТ 37.001.413-86 щодо розташування органів управління. Для покупця це означає, що вантажівки цього покоління мали продумане робоче місце водія з належною ергономікою та оглядовістю, що було суттєвим кроком уперед порівняно з попередниками.