ВАКС заочно засудив посередника у справі експрокурорки з Кропивницького

Вищий антикорупційний суд визнав посередника винуватим за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України — пособництво в одержанні службовою особою неправомірної вигоди. Йдеться про події 2015–2016 років, пов'язані з арештом автомобіля Porsche Cayenne S та апеляційним провадженням щодо водійки, засудженої за ДТП.

За версією обвинувачення, тодішня начальниця відділу процесуального керівництва прокуратури Кіровоградської області Світлана Клюкіна разом зі знайомим Сергієм Льовіним вимагала 6800 доларів за відкликання апеляції. Суд, утім, визнав доведеною передачу лише 3000 доларів — за законодавством 2015 року це значний, а не великий розмір неправомірної вигоди. Також суд виключив з обвинувачення вимагання хабаря та попередню змову групою осіб, не знайшовши відповідних доказів.

Механізм виглядав так. Після ДТП у Кіровограді 2015 року суд першої інстанції засудив водійку Porsche, авто арештували, а справа пішла в апеляцію. Чоловік засудженої працював в Одесі й не міг часто приїздити, тож попросив товариша допомогти дружині — відвідувати її в лікарні, шукати адвокатів і оплачувати їхні послуги. Під час візитів до адвокатського офісу про ситуацію дізнався посередник, цивільний без посад в органах влади. Він і запропонував за гроші «вирішити питання» через свою знайому — начальницю відділу прокуратури.

11 грудня 2015 року товариш родини звернувся із заявою про злочин до СБУ та Генеральної прокуратури, а наступного дня письмово погодився на конфіденційне співробітництво й участь у негласних слідчих діях. Йому видали техніку для прихованого запису та ідентифіковані купюри на 3000 доларів. Загальну суму обговорювали в межах 6000–6500 доларів, зняття арешту з авто оцінили у 3000.

21 грудня 2015 року слідча суддя відмовила у скасуванні арешту автомобіля, хоча начальниця відділу доручила підлеглому прокурору не заперечувати проти клопотання адвоката. 23 грудня заявник передав посереднику 3000 доларів, а наступного ранку, 24 грудня о 08:46, той передав гроші начальниці відділу біля приміщення прокуратури — це зафіксували спостереження й відеозапис. Після відмови суду посадовиця, за вироком, перейшла до «плану Б»: узгодила зміну підслідності справи щодо авто та домоглася, щоб інформацію про арешт прибрали з бази даних. Коли адвокати почали розпитувати слідчого про офіційну постанову, через посередника передали застереження: якщо не припинять, автомобіль знову внесуть до бази.

6 січня 2016 року камера зафіксувала, як посередник отримав від заявника кілька купюр особисто для себе. Суд розцінив це як доказ власного корисливого мотиву. 13 січня відбулися обшуки в кабінеті та помешканні начальниці відділу: вилучили долари, серії й номери яких збігалися із заздалегідь скопійованими, а прокурор письмово підтвердив у протоколі, що отримав гроші від посередника. Того ж дня посередника затримали, 15 січня суд узяв його під варту із заставою 110 240 гривень, а 18 січня він вийшов із СІЗО після її внесення.

Захист наполягав, що гроші були позикою або особистим боргом, але суд це відхилив: за весь час спостереження жодної розмови про борг не зафіксували. Не прийняв суд і версію про провокацію — у вироку зазначено, що ініціатива передати гроші виходила від посередника, який наполегливо переконував заявника. Показання близьких начальниці про нібито підкинуті під час обшуку 200 доларів суд визнав зацікавленими й непереконливими, а свідчення підлеглих прокурорів про відсутність вказівок щодо Porsche — недостовірними, бо їх спростовують аудіозаписи. Частину доказів визнали недопустимими через порушення гарантій адвокатської діяльності та таємниці.

Провадження щодо начальниці відділу прокуратури ВАКС закрив 13 лютого 2026 року у зв'язку із закінченням строку давності: для тяжкого злочину за ч. 3 ст. 368 КК України він становить 10 років і сплив 13 січня 2026 року. Така підстава не є реабілітуючою, але обвинувального вироку щодо посадовиці немає. Для посередника діє інше правило: суд встановив, що з 2 червня 2025 року він свідомо ухилявся від суду — розірвав договір із захисником, систематично ініціював перенесення засідань, а 14 листопада 2025 року його оголосили в розшук. Відповідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності в такому разі зупиняється, а граничний строк сягає 15 років — до 13 січня 2031 року. Саме тому справу розглянули у спеціальному судовому провадженні, тобто заочно.

Покарання — 6 років позбавлення волі, позбавлення права обіймати посади з організаційно-розпорядчими чи адміністративно-господарськими функціями на підприємствах будь-якої форми власності строком на 3 роки та конфіскація всього майна. Заставу 110 240 гривень звернуто в дохід держави через ухилення від суду, також конфісковано два вилучені iPhone і стягнуто 1 264,54 гривні витрат на експертизи. У строк покарання зараховано п'ять днів під вартою в січні 2016 року з розрахунку один день ув'язнення за два дні позбавлення волі. Оскільки вирок заочний, строк рахуватимуть з моменту фактичного затримання після набрання ним законної сили.

Для покупця тут радше юридичний, а не автомобільний сюжет: історія показує, як спроба «вирішити питання» з арештом авто через посередників закінчується кримінальною справою, а сам автомобіль стає предметом окремої уваги слідства. Кінцеве рішення у справі посадовиці відсутнє через строк давності, а вирок посереднику набере сили лише після його затримання.